Нові СЕС і ВЕС Китаю за 2022–2025 роки мають у 26 разів більший розрахунковий виробіток, ніж нові АЕС
Аналіз фактичного введення потужностей показує різницю між серійним промисловим розгортанням ВДЕ та послідовною реалізацією великих реакторних проєктів.
Коротко
Автор CleanTechnica порівняв не оголошені цілі, а фактичне введення генерації в Китаї. У 2020 році країна мала близько 282 ГВт вітрової потужності за цілі 210 ГВт і 253 ГВт сонячної за цілі 110 ГВт. План у 1200 ГВт сонця й вітру до 2030 року було перевищено вже у 2024-му. Атомна програма в ті самі контрольні роки відставала: близько 50 ГВт проти цілі 58 ГВт у 2020 році та 62 ГВт проти 70 ГВт у 2025-му. Це відбувається попри централізоване планування, державне фінансування і розвинений ланцюг постачання.
За розрахунком автора з використанням характерних для Китаю коефіцієнтів використання потужності, нові сонячні й вітрові установки 2025 року додали потенційно близько 696 ТВт·год річного виробітку, а нові атомні блоки — близько 13 ТВт·год. За 2022–2025 роки співвідношення становило 1912 до 73 ТВт·год, або приблизно 26 до 1. Порівняння не прирівнює змінну сонячну й вітрову генерацію до керованої атомної за погодинною цінністю. Масштабування ВДЕ переносить обмеження на мережі, накопичувачі, гнучкість попиту та керування вимушеними обмеженнями виробництва.
Головний висновок аналізу: прогноз для модульних технологій варто будувати від фактичної швидкості виробництва й монтажу, а для великих енергетичних об'єктів — від переліку проєктів у будівництві, темпу їх завершення та ризику затримок.
Ключові висновки
- Встановлені мегавати не визначають корисний результат самі по собі: після прискорення серійного монтажу вузьким місцем стають приєднання, передавання, накопичення та керованість. Саме ці обмеження відділяють виробничий потенціал від електроенергії, яку система реально може прийняти.
